Я дякую тобі...

Я дякую тобі, що був моїм.
Хоч трішечки, хоч на півкрони,
Що в почутті ще юнім, боязкім
Тримав в своїх мої долоні.
Я дякую за те, що цілував
Заплакане обличчя на прощання,
За те, що палко обіцяв:
«Завжди любитиму, кохана».
Я дякую, що так і не зумів
Забракло запалу чи часу,
Але з найкращих наших днів
Сплету собі нову прикрасу.
Носитиму її як оберіг,
Десь в серці глибоко сховаю.
Я не змогла і ти не зміг
Прийшли на фініш. Що ж Вітаю.
©centipede